безбар’єрність і мова...

Говоримо правильно: безбар’єрність - це більше, ніж доступність середовища.

Тривалий час поняття «безбар’єрність» асоціювалося виключно з фізичною доступністю - наявністю пандусів, ліфтів, кнопок виклику тощо. Проте сьогодні це значення значно ширше.

Безбар’єрність - це створення умов, за яких кожна людина, незалежно від віку, стану здоров’я, соціального статусу чи інших обставин, має можливість реалізувати свої права, отримати необхідну інформацію та послуги, а також відчути повагу і гідне ставлення.

Одним із важливих елементів безбар’єрного середовища є мова. Адже саме вона формує ставлення до людини. Коректна та етична комунікація - невід’ємна складова поваги до прав людини.

Для формування безбар’єрного мовного середовища важливо дотримуватися таких принципів:

• Ставити на перше місце людину, а не її діагноз чи стан.
• Уникати узагальнень та стигматизуючих висловів, використовувати точні та коректні формулювання.
  Наприклад, слід вживати «людина з інвалідністю» замість «інвалід», або «людина з психічними розладами» замість образливих чи некоректних слів.

Мова є важливим інструментом забезпечення рівного доступу та недискримінації. Недбале чи зневажливе слововживання може поглибити упередження й обмежити доступ до правосуддя та державних послуг.

У разі сумнівів щодо правильного терміну рекомендуємо скористатися онлайн-ресурсом  «Довідник безбар’єрності», розробленим з метою формування етичної та коректної комунікації в публічному просторі.